| |||
|
| Самотний човник у Океані Слави |
|
Скупим поглядом ТВ
Пам’ятаєте Сестричку... - в байці сир ділила... Далі – більше – фестивальні наряди кроїла... Гаразд, кажуть, не питай майстра, як зуміла – зробила... Та якби ж то не забула – до кучі... зліпила... Тим паче – було й часу – з Пісні... й до Каховки... Мабуть... з огляду, що фани порвуть - знов зшивати... Опісля тусовки... Так виглядять Брюс Віліс, Сталоне.... у своїх хепіендах... Тільки ті ж... - не переплачують... – беруть в секендхендах... Може й виграшно – всіма чарами – доступно – назовні... Та чоловіків все ж більше ваблять спокуси умовні... Добре, що в іміджі залишились – той голос... і очі... Що ж... кожному - своє... й тим, котрі дожидають... Лиш... принади дівочі... Ну..., а свято... видалось славне... на усі формати... Хто не співає, як Богиня – той міг танцювати, Тихенько мугикаючи на мотив “Дзеркал”, В білих файних штанцях... з підтанцьовкою... Нащо той вокал... ...Декому... ще спів замінює... крик, що в Києві... - осінь... Досить вчасно... - щось нагадало..., а... – заклеїти скотчем Очі – від Моделі Шанель і... вуха – від себе... Так кипіло в Таврії свято - на землі... Й до неба... Хто – не сам, той пив не з горя... і плив за Рікою У гармонії мелодії, мови... і душі покою, Що розкриті всі проблеми й секрети кохання І викладені у музично-строгі... Математичні рівняння... (Як з отим “агу-ау-ау”, “е-ге-гей” плюс “ду-ду-ду” - Рівносильним, що “ кохану і місце-нішу на естраді... Без проблем найду”) Віддалік отого дійства - сидів Корифей, По силі вірності співу, як отой Орфей, Приймав парад молодих талантів, хоч і не з коня, Та по праву - номер перший – його місце – броня! Думав думу - про свою єдину-милу, як то - Евридіку... Веселитись і сміятись – навіть думка дика... Врізнобіч – ну лебідь, рак і щука – тягнуть його друзі, А йому одне утіха – ота супер-Сюзі... (Ну, а ті дарування юні – країни надія, Щоб мелькнули на ТВ – велика подія) На закуску ж – як з Отелло - закипіли страсті... І, здалося, для Інтера – це козирні масті... Що ж питати піаніста..., грає як уміє... Кожен хоче популярності і про славу мріє... Таке буйство – тільки в травні! Всяк - по собі знає! А в тім... Може й ще коли діждемось... Усяке буває... |
|
Проста молитва
Я моливсь: ”Був би день без дощу, без дощу І щоб митник - в людському обличчі!” Я несу свій товар крізь кордон - аж пищу, Але той зупиняє мене... Я просив: “Хоч би ніч – темна ніч, без зірок!” Та аж сяють його хижі очі... Я себе умовляв: “Це лиш сон, дикий сон...” Тільки він не пускає мене... Відпусти, я благаю, відпусти, Бо мені так треба йти, ой... Відпусти , я благаю, відпусти, Бо мені товар нести... Ти, повір – Більш не буду тут повзти - Піду будуватиму мости, Рідній митниці - пости... Ох... Я нарвав би тобі пелюсток на весні – І були б ми щасливі, як бджоли... Та чомусь ти не в сні – не така, як пісні... Кажеш: “Цим не прожити ніколи...” Ти, прости , мабуть буду кіз пасти - Було б краще вчитись в школі... Відпусти , я благаю, відпусти, За гріхи мене прости... |
Сайт создан в системе uCoz