| Клуб Закоханих Сердець |  |
|
Из самого сокровенного
Когда вода всемирного потопа Вернулась вновь в границы берегов, Из пены уходящего потока На берег тихо выбралась любовь И растворилась в воздухе до срока, А срока было сорок сороков. И чудаки - еще такие есть - Вдыхают полной грудью эту смесь. И ни наград не ждут, ни наказанья, И, думая, что дышат просто так, Они внезапно попадают в такт Такого же неровного дыханья... Только чувству, словно кораблю, Долго оставаться на плаву, Прежде чем узнать, что "я люблю",- То же, что дышу, или живу! И вдоволь будет странствий и скитаний, Страна Любви - великая страна! И с рыцарей своих для испытаний Все строже станет спрашивать она. Потребует разлук и расстояний, Лишит покоя, отдыха и сна... Но вспять безумцев не поворотить, Они уже согласны заплатить. Любой ценой - и жизнью бы рискнули, Чтобы не дать порвать, чтоб сохранить Волшебную невидимую нить, Которую меж ними протянули... Свежий ветер избранных пьянил, С ног сбивал, из мертвых воскрешал, Потому что, если не любил, Значит, и не жил, и не дышал! Но многих захлебнувшихся любовью, Не докричишься, сколько не зови... Им счет ведут молва и пустословье, Но этот счет замешан на крови. А мы поставим свечи в изголовье Погибшим от невиданной любви... Их голосам дано сливаться в такт, И душам их дано бродить в цветах. И вечностью дышать в одно дыханье, И встретиться со вздохом на устах На хрупких переправах и мостах, На узких перекрестках мирозданья... Я поля влюбленным постелю, Пусть поют во сне и наяву! Я дышу - и значит, я люблю! Я люблю - и, значит, я живу! *В.Высоцкий "Баллада о Любви" *** Одна звезда на небе голубом Живет не зная обо мне За три-девять земель в краю чужом Ей одиноко в облачной стране Но не жалея о судьбе ничуть Она летит в неведомую даль И свет ее мой освещает путь И гонит прочь безвольную печаль Кому нужна она - ей все равно Нет никого над ней, она вольна И я, конечно, следую давно За ней одной пока светла она И даже если в небе без следа Ей суждено пропасть среди комет Я стану утверждать, что где-то есть звезда Я верить буду в негасимый свет *Жанна Агузарова. "Звезда" *** Песни у людей разные, А моя одна на века. Звёздочка моя ясная, Как ты от меня далека. Поздно мы с тобой поняли, Что вдвоём вдвойне веселей, Даже проплывать по небу, А не то, что жить на земле. Облако тебя трогает, Хочет от меня закрыть. Чистая моя, строгая, Как же я хочу рядом быть. Знаю, для тебя я не бог. Крылья, говорят, не те. Мне нельзя к тебе на небо А А-А прилететь. *Цветы. "Звёздочка моя ясная" *** Иногда о любви забываю Но про всё забываю любя Без тебя не живу не бываю Даже если живу без тебя Гляжусь в тебя как в зеркало до головокружения И вижу в нём любовь мою и думаю о ней Давай не видеть мелкого в зеркальном отражении Любовь бывает долгою а жизнь ещё длинней В дальней дали мне слышится снится Голос твой долети доплыви И с любовью ничто не сравнится Даже звёзды не выше любви И когда я с тобою прощаюсь И ладонь твою глажу любя Ты не верь это я возвращаюсь Я иду от тебя до тебя *Антонов Юрий "Зеркало" *** Я вважав би що ти бiлий день без дощy, Але сльози на твомy обличчi... Я сказав би тобi:Не моя, не моя, Тiльки ти не пyскаеш мене... Я вважав би що ти ясна нiч без зipок, Але ж сяють твоi яснi oчi... Я сказав би тобi :-Ти лиш сон, тiльки сон, Але ж ти не пyскаєш мене Вiдпyсти, я благаю, вiдпyсти, Бо не можy далi йти я Вiдпyсти , я благаю, вiдпyсти, Я не хочy бiльше йти I вважав би, що ти пелюсток на веснi, Але ж ти не зiв'янеш нiколи... I сказав би тобi:-Ти моя, не моя... Ла ла ла лай ла ла ла лай ла лай *Океан Ельзи "Відпусти" *** Якби колись сказала ти мені - Стати твоїм човном... Якби колись..., то взяв би я тебе І на волю поплив... Якби колись сказала ти мені Стати тінню вночі... Якби колись сказала, я б не спав, За тобою ходив... Тайною жив... Би я... Буду завжди, Ти так і знай, Другом твоїм... Ну і нехай... Якби колись дозволила мені - Стати твоїм вином... Якби колись дозволила мені - Стати тілом твоїм... Якби хоч раз сказала ти мені – Стати твоїм вином... Якби дозволила мені – Я б твою - до країв – Душу споїв... Собою... Буду завжди, Ти так і знай, Другом твоїм... Ну і нехай... Хочу тебе, Ти так і знай, Хоч би на мить... Ну і нехай... *Океан Ельзи "Друг" ******************* З НАШОГО - КЛУБНОГО Ты мой цветочек! Лесной стебелечек! Весны голосочек! Судьбы ветерочек! Ноченькой ясной! Погодкой ненастной! Жду тебя страстно! Может напрасно? КАК ВСЕ УЖАСТНО! КАКОЙ Я НЕСЧАСТНЫЙ.... Я блукаю по землі Не з десяток років – Ідеалу красоти Все шукає око, Жіночності, чистоти – Розум вимагає... Закохатись до безтями Все душа бажає... Хто в бійку, хто в п’янку! Злодюга - до банку, Чапай, Петька – до Анки, А та – на тачанку! Собака ж - до ганку, Басков – за “Шарманку”... Я ж хочу Оксанку! – Така забаганка! Не дику турчанку... Не гарячу гречанку... А цю бунтівчанку – Хмільну молдаванку, Що мед – києвлянку, Як лід – англійчанку І хитру циганку... Щоб з ночі до ранку Сміялась так п’янко, Співала веснянки, Варила вівсянку... До сну – колисанки, Щоб снились нам замки... Далекі світанки... І райські ділянки, Де щастя – гулянка! Життя – не жерстянка, Не шапка-обманка... Й ми вдвох, як у танку, Як в шашках дві дамки... Якби я знав стежки між зір Туди, де з твого гороскопу звір Полює-випаса твою удачу Й маленькі неприємності в придачу... Чимдуж помчав туди до нього І все складне – простіш простого: Його б я добре напоїв, Корму накидав, щоб наївсь, А потім почесав за теплим вушком, Якщо не хижа ця звірюшка, Той розімлів би, розвалився, Роги б не наїжачував, не сторожився, Лиш хвостиком помахував привітно... (Яку ще дурість несусвітню Тут не напишеш у старанні, Щоб розсмішити нашу Ані) ...І в сито-доброго такого, Прикликавши у свідки бога Моїх безмежних почуттів, Що все для мене – отой спів, Усмішка, танець і краса – Чарує, вабить, часом жалить як оса... Я б розпитав усе про тебе Й чому байдуже таке небо, Що ти так поруч і... далеко Не бачити тебе – нелегко, А ти так рідко – на екрані, Не я з тобою - в ресторані, На радіо тебе не чую... Та я - з тобою – днюю і ночую У цій хитронамудрованій машині, Яка без шин і без бензину За мить поєднує з тобою І з друзями моїми – ну до бою - Розділимо на всіх з родзинками “Корону” І кругову займаєм оборону - За Ані Лорак - проти бездарних співаків – Єдину і Прекрасну! - на віки віків! Здорова будь, щаслива, Кароліно! Вітає на “ура” тебе країна! Біда - не горе, море – по коліно, Коли співаєш – чесно і сумлінно... Ну і... Якого дідька кому треба – Це я до тих, що близькі небу - Щоб ти співала тут, співала, Нічим другим не переймалась! І рано-вранці - тільки встали - З усіх телеканалів - нас вітала Краса і чистота – в твоїм обличчі! До доброти – пісенні кличі! Вела свої там телешоу – Серйозні про життя розмови, Гумористичні і дитячі передачі – Ти на таке здібна – хто те “Вмєстє” бачив... Мала і студії, і гроші – Знімати кліпи, щоб хороші, А ті не сходили з ефіру! Навіщо нам заокеанська сірість – Геть! - заполонила всі канали – Це теж експансія, щоб знали... Як силою нас ще не здолали – Розбещеністю на лопатки всіх уклали... Й затовкують, напихають “язиком” І ні в який жалітися обком... Може і відродимося... Як за найвищі цінності – не гроші – Книги, пісні, традиції хороші! Не на запльованій бруківці – шик-авто – Земля, Вода і Небо - чисті – як у Кусто! І знову слухаю тебе - Навік єдину і бажану... Вкажи всім - орієнтири де У повсякденному тумані Цього нелегкого життя, Позбавленого часом змісту – У самодостатності буття І рідній нашій мові чистій, Перед собою й богом каятті Й... в яскравому пісенному намисті... |
