| Клуб Закоханих Сердець |  |
|
Теплі дружні пародії
Ти погашай... Ти оплати борги міськгазу й тепломережі – Всім бракує тепла... Справні держи На кухні крани й вбережи всі труби від іржі, Бо вода – як жива... Ліфта не край, не обпиши його... Під’їзд – це не просто вхід – Він не на день... А праця ЖЕКу чим не тема для пісень... Ти вимикай, Ти виключай у плиті газ і електроприлади свої, Як ідеш на концерт... Щоб не казать, Щоб не шукать негарних слів для почуттів своїх... Хай француз каже: - “Мерт!” Спокій не край, стережи його, Нервів система - не на ніч і не на день... Залиш її ти для кохання і пісень... А як майно своє і наше вберегти Напевне знаєш тільки ти Твоя сім’я і ти.. Серця не край! Воно не кам’яне! Спокій цінуй! Відкинь сумне! Не забувай... Не залишай... Серця не край... Не відкривай, Не відкривай кому попало ти душі й дверей своїх – Ще бракує добра... І не ходи, І не носи по пізнім темним вулицям своїм Шапку з бобра... Бюджет свій не край, бережи його, Що заробив, те не на ніч... і не на день... Коли голодний, то не до пісень... Та як свою копійку заробить і зберегти Напевне знаєш тільки ти... Для себе знаєш тільки ти... Життя не край! В тебе воно - одне! Час свій цінуй! Послухай мене! Життя цінуй! Слухай мене, Воно одне! Ти відкидай, Ти відкидай погані звички і дурні слова свої З першим цвітом весни... Так світить сонце... Вже не холодно, не слизько й всі всміхаються тобі, То нащо вони... Серця не край, бережи його... Буття – це не просто ніч, не просто день – Щось набагато більше просто теми для пісень... Та як своє життя й здоров’я зберегти Напевне знаєш тільки ти, Не лікар – тільки ти... Серця не край! Життя – одне! Любов прийде! Біда – мине! Тужиш? – Танцюй! Плачеш? – Співай! Серця не край! *** Я знову й знов заволодію нею – Не треба співом підливать єлею В багаття полум’я тріскучих почуттів, Нестримних мрій, жагучих снів... Міцніше всю до себе притискаю, Що є на ній – нестримно розриваю... Така піддатлива – упевнено ламаю – Зроблю, що схочу... А – чого хочу – знаю... Обволікаю її розгарячілими губами І язичком проходжусь зубчиків нерівними краями, Вгризаюся в екстазі зголоднілими зубами У плоть її... з горішками, родзинками – місцями... Мить удвох... – солодка мить... Ой, Як володарюють нами Феї з диво-голосами... Заохочений призами Під обгортками-фантами, Я вже з’їв тої “Корони” Щонайменше... із півтони... - “Несе ж мене до краю мрій – від бажань – до бажань...” Дякую, дякую, люба Ані! Що не... в “Рами”, ти, рекламі... P.S. До міністра оборони – Хай візьме під охорону, Братці, бо оті обнови – “Мрій... та... мрій” – мої окови... Як скуштую знов “Корони” – Одягнусь “а-ля Воронін” - Смак бажання зразу чую – Танго сам собі танцюю... Пара де моя, сестриці, В міні-міні від Лисиці З поглядом, що так іскриться, І лицем – води напиться... Грація – сніжного барса... Загадковіша світіння Марса... ...І ми кружимося – вітер свище, Чудо-ніжки – вище, вище... Звук відривистий гітари - Перебір... – пора санітарів... *** В Каховку! В Каховку Рюкзак не натовкуй, Щоб місце було для призів... В Таврійську Каховку Потрібні кросовки, Щоб бігти до вищих щаблів... В вавілонській тусовці - Співці – різномовці, Та теми у музи одні... Нам, Ані, з Каховки Привези фото ловкі, Ідеї, затії, пісні!!! *** У Каховці – бузина, А в Києві... осінь... Пам’ятаєте Сестричку... - в байці сир ділила... Далі – більше – фестивальні наряди кроїла... Гаразд, кажуть, не питай майстра, як зуміла – зробила... Та якби ж то не забула – до кучі... зліпила... Тим паче – було й часу – з Пісні... й до Каховки... Мабуть... з огляду, що фани порвуть - знов зшивати... Опісля тусовки... Так виглядять Брюс Віліс, Сталоне.... в своїх хепіендах... Тільки ті ж не переплачують... – беруть в секендхендах... Може й виграшно – всіма чарами – доступно – назовні... Та чоловіків все ж більше ваблять принади умовні... Добре, що в іміджі залишились – той голос... і очі... Що ж... кожному - своє... й тим, котрі дожидають... Лиш... принади дівочі... Ну..., а свято видалось славне... на усі формати... Хто не співає, як Богиня – той міг танцювати, Тихенько мугикаючи на мотив “Дзеркал”, В білих файних штанцях... з підтанцьовкою... Нащо той вокал... Декому ще спів заміняє... крик, що в Києві... - осінь... Досить вчасно... - щось нагадало..., а... – заклеїти скотчем Очі – від Моделі Шанель і... вуха – від себе... Так кипіло в Таврії свято - на землі... Й до неба... Хто – не сам, той пив не з горя... й плив за Рікою В гармонії мелодії, мови... і душі покою, Що розкриті всі проблеми й секрети кохання І викладені у музично-строгі... Математичні рівняння... (Як з отим “агу-ау-ау”, “е-ге-гей” плюс “ду-ду-ду” - Рівносильним, що “ кохану і місце-нішу на естраді... Без проблем найду”...) Віддалік отого дійства сидів Корифей, По силі - вірності - співу, як отой Орфей, Приймав парад молодих талантів, хоч і не с коня, Та по праву - номер перший – його місце - броня... Й думав думу про свою єдину-милу, як то - Евридіку... Веселитись і сміятись – навіть думка дика... Врізнобіч – ну лебідь, рак і щука – тягнуть його друзі, А йому одне лиш мило – ота супер-Сюзі... (...Ну, а ті дарування юні – країни надія, Щоб мелькнули на ТВ – велика подія...) На закуску ж – як з Отелло - закипіли страсті... І, здалося, для Інтера – це козирні масті... Що ж питати піаніста..., грає як уміє... Кожен хоче популярності і про славу мріє... Таке буйство – тільки в травні! Всяк по собі знає! А в тім... Може й ще коли діждемось... Усяке буває... *** Громаді салют! Такого насниться - Як піснями кохання у ніч захопиться Кароліночки нашої, ще й фотки дивиться... ...Що я на прийомі в якоїсь важної птиці - Старезної леді – прошу корму кицям Й красу-черевички для чудо-дівиці... А та з балачками ну до мене ліпиться, (У них же там скука – не наша ж столиця) ...Що їй так погано – без пісні не спиться На якійсь дивній мові... А засне – сниться й сниться, Що спить старий Чарльз – слюні пускає, Дрихне, підхрапує – свого щастя не знає, Що диво-співачка вже торби складає Й на тих вогких підмурках скоро засяє... От же карга – отак серце крає... А хто нам співатиме - у пісенному краї?! Знов - хай Михайло Михайлович дбає... *** Скільки дівчат мене вабить! Море моделей машин! Куча нічних ресторанів... Ну а я, я – один... Де взяти сил, Настане той день? Коли вже я нарешті Вгамую свої бажання? Там , де я є, Завжди чогось Не вистачає... А, коли й все є, Чомусь грошей Немає... І тільки... Як двоє нас, Пісня-любов веде нас У жаданий рай! Стільки зірок на естраді! Конкурсів, фестивалів, реклам! Прірва вже тих хіт-парадів... Як же зустрітися нам... Чи прийде час І настане той день, Коли і ти наспіваєшся Вже тих пісень... І просто заїдеш У наш Клуб В гості! Там, де ти є – Радість ,сміх, Краса мелодій... Танець запальний Чарує нас... І назавжди Лиш твій талант Веде нас У жаданий світ! |
